У неділю — президентські вибори, ймовірно, перший тур.
Це гарна нагода проголосувати відповідно до себе і своїх переконань.
Навіть якщо твоя кандидатка чи кандидат не пройдуть далі — твій голос не буде втраченим. Навпаки — він покаже, наскільки сильним є електорат, який вимагає справедливості, рівності та поваги.
Тобі не потрібно обирати «менше зло». Не потрібно голосувати тактично. Не потрібно зціплювати зуби чи закривати очі — особливо тоді, коли вибір обмежується людьми, чиї погляди суперечать твоїм цінностям, або тими, хто соромиться тебе і зневажає права людини.
Це нагода показати, скільки нас — і яку ми маємо силу.
Навіть якщо кандидат(ка), за якого/яку ти проголосуєш, не переможе, твоя підтримка надасть їм легітимність діяти далі від твого імені. Це також стане сильнішою основою для контролю за майбутньою владою — за її обіцянками та рішеннями. Адже голосування — це не просто вибір. Це політичний акт, жест спротиву або прагнення до змін.
Завершення цієї кампанії стало гротеском. Вона більше схожа на боротьбу між дискаунтерами, де замість акцій — зневага, а замість програм — наклепи. У такій атмосфері маніпуляція, дегуманізація та мова ворожнечі стали нормою. Це відкрило двері до насильства — як в інтернеті, так і в реальному житті.
Мігрантів і біженок, які не мають права голосу, цинічно використали у цій грі. Їх зробили пугалом, інструментом політичної мобілізації, легкою мішенню. Їх перетворили на зброю. Після виборів цей бруд не зникне — ні мова, ні механізми, ні ставлення. Це завжди йде далі.
Під час цієї кампанії сталося надто багато, щоб мовчати:
– Уряд, парламент і президент разом легалізували механізм незаконного призупинення базових прав людини на польсько-білоруському кордоні — проти людей, які шукають захисту та безпеки.
– Осіб, які надавали гуманітарну допомогу в прикордонних лісах — рятуючи життя й здоров’я — поставили перед судом як обвинувачених, а не як творців людської солідарності.
– Коли відбувалися напади на Центри інтеграції іноземців і притулки для біженців, влада мовчала — не засудила агресію, не вжила заходів, не стала на бік постраждалих.
– У країні сталися жорстокі напади на лікарів і медичних працівників, а також жахливі акти феміциду. Замість системної реакції та підтримки постраждалих, ці трагедії використали для розпалювання ненависті до іноземців, які живуть у Польщі.
Мовчання і відсутність реакції — це співучасть. Мовчання посилює насильство.
Голосуй, якщо можеш. Але перш за все — роби це у згоді з собою.
Голосування — це привілей. І якщо сьогодні він у нас є — використаймо його не проти когось, а заради чогось. Один для одного і для тих, хто не має голосу, хоч і є частиною нашої спільноти.
І ще одне.
Попереду ще два тижні кампанії.
Буде інтенсивно. Буде гучно. Буде ще більше ненависті, маніпуляцій і спроб поділити людей.
Тримаймося. Побажаймо одне одному сили й витривалості. Вони нам знадобляться.
